Вряд ли есть такой житель Украины, который не знал бы Яна Таксюра и его сатирическую поэзию. Даже в наш век торжества торгашей и менял, который отвернулся от литературы, у человеческой души остаётся насущная потребность в точном, афористичном описании того, чем наполнена наша жизнь. Сатирическая поэзия Яна Таксюра – это острый и точный диагноз нашему времени, заставляющий смеяться над своей и чужой глупостью.
Родился Ян Таксюр в 1952 году. По образованию он преподаватель истории. Однако, судя по всему, родился он не для истории, а для поэзии. Причём его поэзия давно стала народной. Её стихи люди не просто слушают и читают, а разучивают и потом повторяют уже как народную мудрость.
Кроме этого, Ян - автор, сценарист, ведущий и участник многих телевизионных программ на Украине и в России. Он много писал для звезд российской эстрады, придумывал мультфильмы, в своё время стал сопредседателем «Клуба Голохвастова», а до этого руководил народным театром, публиковался в «Литгазете», журнале «Юность» и «Крокодиле».
Вместе с тем, у Яна Таксюра есть и неизвестные широкой публике сатирические тексты. В связи с этим, хотим представить читателям «Альтернативы» ранее нигде не публиковавшуюся поэтическую подборку, которую автор нам любезно предоставил для публикации. Почему на Украине эти стихи не прозвучали в теле- и радиоэфире читатель поймёт сам.
ПРО НАЦІОНАЛЬНУ ГОРДІСТЬ
Радість сповнює по вінця!
Ми із кумом – українці!
Нам зробили спецрентген:
Український кожен ген!
Кажуть, будуть нагороди –
Дві медалі «За породу»,
І годинник вручить мер
«За зразковий екстер'єр».
***
СИМВОЛ ВЕРЫ
Нет веры,
Кроме Бандеры,
И Тягныбок –
Его пророк.
***
НОВА ПРИТЧА
В спекотний день серед дороги
З інфарктом хтось упав, простягши ноги.
Ішов москаль, та відвернувсь погордо,
Єврей пройшов, і теж
Убік звернув свою товстеньку морду.
І тільки добрий галичанин,
Культурою просякнутий львів’янин
(У нас в П’ємонті всі мов самаряни)
Спинивсь, схиливсь і три години
Пояснював, хто ворог України.
А потім – біографію Петлюри та Бандери,
Що Путін знов до нас привіз холєру.
Нещасний хворий смикався,
Хотів повзти додому,
Не встиг…
Одне втішає – помер «свідомим»
***
ЩОДЕННИК ВІДОМОГО
Вранці у Путіна Вови
У страшних муках померла корова.
Вдень у Діми Медведєва
Сталась глибока лічна трагедія.
Ввечері під Спаською вежею Кремля
Розверзлась земля,
І звідти вилізла гігантська тля.
День пройшов ОК.
Заснув щасливий.
Тягнибок.
***
ЛИСТ ПЕТРА ПЕТРЕНКА ДО БРАТА МИКОЛИ, КОТРИЙ МЕШКАЄ В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ
Добрий день, Миколо, брате,
Або «Ніколай»!
Кажуть, хочеш завітати
У наш рідний край.
Пишеш, сон тебе замучив:
Сад і луг в траві...
Ностальгія неминуча,
Як живеш в Москві.
Та прошу тебе як Петрик,
Твій браток, рідня,
Все сприймай політкоректно,
А не як свиня.
Як побачиш дім наш гарний,
Не лякайся, Коль,
Поруч пам’ятник, це Карл,
Був такий король.
Друг великий України,
Майже як Батий.
Квіти, діти – наша зміна,
Тут спокійно стій.
Дивуватися не варто
І здіймати хай,
Як ота почесна варта
Закричить: «зіг хайль!»
Так, рідненький мій Миколо!
В нас нові діла,
Ширше друзів стало коло
В нашого села.
Був такий Степан Кидало,
Злодій, отаман.
Його іменем назвали
В Києві майдан.
І хоч був Степан маніяком,
В історичний час
Два вагони хліба з маком
Він украв у вас.
У Північного Сусіда.
А це не печаль.
В нас такі в тюрму не підуть,
Ще й дадуть медаль.
Так живемо, друг Миколко...
А природа – рай.
Місяць, зорі, і хоч голки
Уночі збирай.
Пам’ятаю йшли з тобою,
Я ще був дитя.
Ти читаєш: «Буря мглою...
Снежные крутя…»
Як забуть мені те небо,
Коні, поруч брат!
А забути, Коля, треба,
Бо я – демократ.
Бо свідомість в скроні стука.
Так що не кажи,
Ніби ти з Москви. Ні звуку!
Боже, бережи!
Знаєш сам, що в світі горе
Не гуля одне.
Тут на днях збирали збори,
Слухали мене.
Ні, спочатку щось про плани,
Як скінчився звіт,
Виступали ветерани
Конотопських битв.
Потім я. Стою мов голий,
І ні «ме», ні «бе».
Ну, коротше, брат Миколо,
Зрадив я тебе.
Добре, що не чула мати,
Господи, прости!
Я сказав, що ти не брат мій,
Що підкидьок ти.
Колю, милий, я – сволота!
Гадом є і був.
Та стрічатись неохота,
Що ти в нас забув?
Хай мине оця зараза,
В інші їдь міста.
Просто вишлеш трохи газу,
І чекай листа.
***
КОШМАР
Мені приснився дивний сон,
Що їсть мацу УНА-УНСО*…
***
СУМНА ЗУСТРІЧ
Зустрів якось
Прем’єр Азаров
Поета Мовчана.
І, мабуть, згаряча
Звернувся до Поета
Мовою державною,
Хоча
Мові ще не закінчив
Навчання…
Прошу вшанувати пам’ять
Поета Мовчана
Мовчанням.
***
ТУГА ПАТРІОТА
Ох, тяжко бачить, як злодюги
Грабують Неньку дні і ночі!
Грошей та їдла в них досхочу,
Будують дачі – першу, другу,
Дівок гребуть мов супермени.
Нестерпно бачить,
Що творять з тобою, Нене,
А головне – без мене!
Ян Таксюр,
специально для alternatio.org
* ОУН, УПА, УНА-УНСО, ИГИЛ - запрещённые в России организации
О проекте
Главная
Материалы
Статьи
Конференции
Видео
Библиотека
Колонка литератора
Трибуна
Проект «Ukraina»
Самые комментируемые
Самые популярные
Самые понравившиеся
События
Правила
Связь
Поиск
Регистрация
611
К стиху ЛИСТ ПЕТРА ПЕТРЕНКА ДО БРАТА МИКОЛИ, КОТРИЙ МЕШКАЄ В РОСІЙСЬКІЙ ФЕДЕРАЦІЇ
4 » 28.07.2012 18:35
Хай не дешевый-
Сжижжу я его!
Оплачу по Авогадро!
Знаешь ты его?
Клей БФ
RE: Про свідомізм
3 » 09.10.2011 00:29
Plate
RE: Про свідомізм
2 » 08.10.2011 23:37
Levsha
RE: Про свідомізм
1 » 08.10.2011 23:23
Evgeniy
RSS лента комментариев этой записи